Історія Посольства України в Бельгії відображає як ранні спроби української дипломатії закріпитися в Західній Європі під час визвольної боротьби, так і сучасний етап розвитку відносин після відновлення незалежності України.
У 1918–1920 роках Українська Народна Республіка встановлювала дипломатичні контакти з країнами Європи, зокрема з Королівством Бельгія. Повноцінного посольства УНР у Бельгії створено не було, однак українські інтереси в регіоні частково представлялися через дипломатичні місії в інших столицях, передусім у Париж та Лондон. Водночас українські делегації підтримували контакти з бельгійськими політичними колами, що стало основою для подальших відносин.
Сучасний етап розпочався після 1991 року. Королівство Бельгія визнало незалежність України 31 грудня 1991 року, а 10 березня 1992 року між державами було встановлено дипломатичні відносини.
Посольство України в Бельгії було відкрито у 1993 році в Брюссель – ключовому політичному центрі Європейського Союзу та місці розташування основних інституцій ЄС і НАТО. Вибір саме Брюсселя мав стратегічне значення, оскільки дозволяє поєднувати двосторонню дипломатію з роботою при міжнародних організаціях.
Дипломатична установа розташована за адресою Avenue Albert Lancaster 30 у престижному районі Брюсселя. У новітній історії посольство постійно функціонує в цьому місті, і зміни локації на інше місто не відбувалися.
Першим Надзвичайним і Повноважним Послом України в Бельгії став Володимир Василенко (1993–1998), який заклав основу співпраці між Україною та Бельгією, а також започаткував активну взаємодію з європейськими інституціями. Надалі дипломатичну місію очолювали:
- Костянтин Єлісєєв
- Андрій Веселовський
- Микола Точицький
- Всеволод Ченцов (з 2021 року)
Особливістю Посольства України в Бельгії є його поєднання з Представництвом України при Європейському Союзі та взаємодія з НАТО. Це робить його одним із найважливіших дипломатичних центрів України за кордоном.
Після 2014 року, а особливо після 2022 року, значення посольства значно зросло. Воно стало ключовим каналом комунікації з інституціями ЄС і державами-членами щодо санкційної політики, фінансової допомоги, безпекової підтримки та інтеграції України до європейських структур.
Таким чином, хоча в період УНР Україна не мала постійного посольства в Бельгії, сучасна дипломатична присутність у Брюсселі відіграє стратегічну роль і є одним із центрів формування європейської політики України.
